Короткі відомостіпро район
Ульяновський район Кіровоградської області розташований в південно-західній частині Придніпровської височини, в лісостеповій зоні. На заході він межує з Гайворонським, на сході – з Голованівським районами Кіровоградської області. Через усю територію району з півночі на південь тече річка Синиця, вона впадає в р. Південний Буг, який відділяє район з півдня від Савранського району Одеської області та Кривоозерського району Миколаївської області.
Створення району відноситься до 12 квітня 1923 року, коли були скасовані округи і губернії. До складу Первомайського округу Одеської губернії увійшов щойно створений Данилово-Балківський район з центром у с. Данилова Балка. У червні 1925 року губернський поділ було скасовано і всі адміністративні губернські функції перейшли до окружних органів управління. У кінці 1928 року центром Даниловобалківського району стало селище Ульяновка. У червні 1930 року Первомайський округ було скасовано, а 9 лютого 1932 року в числі перших п’яти в Україні областей створено Одеську область, у складі якої опинився Грушківський, колишній Даниловобалківський район. 5 травня 1949 року Президія Верховної Ради Української РСР своїм указом перейменувала Грушківський район на Ульяновський. 12 лютого 1954 року він був переданий Кіровоградській області.
Площа району – 0,7 тис.км.2. В районі – 27 населених пунктів, які підпорядковуються одній міській та 17 сільським радам, проживає 23,4 тис.чол. населення, в тому числі міського – 6,1 тис.чол., сільського – 17,3 тис.чол.
Назва населених пунктів району: м.Ульяновка, с. Богданове, с. Великі Трояни, с. Вільхове, с. Грушка, с. Данилова Балка, с. Дельфінове, С. Змійове, с. Йосипівка, с. Кам’яний Брід, с. Кам'яна Криниця, с. Кошаро-Олександрівка, с. Лозувате, с. .Луполове, с. Маньківка, с. Мечиславка, с. Новоселиця, с. Петрівка, с. Розношенське, с. Сабатинівка, с. Сергіївна, с. Синицівка, с. Синьки, с. Станіславове, с. Христофорове, с. Шамраївка, с. Шевченка.
Відомості про районний центр (історична довідка, відомості про історичні пам’ятки, відомості про промислові підприємства, соціально-культурні заклади, агропромислові формування)
Місто Ульяновка – районний центр Ульяновського району Кіровоградської області. Знаходиться у південно-західній частині області за 206 кілометрів від обласного центру. Місто навпіл ділить річка Синиця – притока Південного Бугу.
У місті є вузькоколійна залізнична станція Грушка, автостанція. За допомогою місцевих автобусів транспортне сполучення підтримується з Києвом та Кіровоградом. Транзитні автобуси курсують через Ульяновку на Київ, Одесу, Миколаїв, Херсон, Вінницю, та інші міста України. За півтора кілометра від Ульяновки проходить автомагістраль Київ-Одеса.
Поселення на місці сучасної Ульяновки виникло на початку ХІХ століття. Його історія тісно пов’язана з Грушківським цукровим заводом. Ульяновка і район виникли і існують саме завдяки цьому найдавнішому переробному підприємствоу України.
Земля, на котрій був споруджений завод, належала княгині Марії Строгановій, народженій Потоцькій. Вона розпочала будівництво цукрового заводу восени 1870 року. Оскільки завод зводився неподалік с. Грушка, його назвали Грушківським. Одночасно з заводом зводились водяний млин, винокурня, кілька допоміжних будівель, а також 20 хат і дві казарми для робітників.
Наприкінці 1872 року майже всі виробничі будови були споруджені.
У наступному році завод перейшов у власність товариства на паях, де контрольний пакет акцій належав графу Григорію Строганову, чоловікові графині Строганової. Товариство прискорило завезення з Бельгії необхідного обладнання, а також законтрактувало у графині 1051 десятину землі для вирощування цукрових буряків. Восени того ж року завод видав першу продукцію.
З 1904 року і до націоналізації заводу 1918 року головним орендатором, а фактично господарем підприємства, був головний інженер Київської удільної контори Леонід Тимофійович П’ятаков. За його господарювання сталися певні зміни на краще. Від станції Грушка до заводу були підведені залізничні колії.
В результаті реконструкції підприємства 1928 року його продуктивність зросла у півтора раза.
В 1921 році на прохання робітників та службовців району Первомайський окружний земельний відділ виділив із земель державного фонду, які розташовані на правобережжі річки Синиці, площу під індивідуальні садиби. 25 березня 1922 року під керівництвом землевпорядника Кіби Петра Федотовича було розміщене робітниче селище. Першими спорудили будинки робітники заводу Параконний Роман Йосипович, Струковський Степан Антонович, учитель Параконний Василь Ілліч та інші. Робітниче селище було названо Благовіщенське, яке після смерті В.І.Леніна (Ульянова) за проханням робітників цукрового заводу 1924 року ЦВК СРСР було перейменовано в Ульяновку.
В 1926 році на лівому березі річки Синиця теж було приступлено до розподілу державних земельних фондів під садиби робітникам і службовцям. Першим поселенцем був робітник заводу кочегар Білоконь Тарас Мефодійович, тому селище назвали Тарасівкою, на даний час це північна частина Ульяновки.
В період після Великої Вітчизняної війни завод став на лише найбільшим економічно сильним підприємством району, а й об’єктом досить потужної інфраструктури. Школа, дитячий садок, гуртожиток, житлові будинки, неврологічне відділення з бальнеологічним грязелікуванням, будинок культури, інші життєво важливі об'єкти виростали навколо заводу.
19 липня 1974 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР селище віднесене до міст районного підпорядкування. Це наймолодше місто в Кіровоградській області.
В районному центрі діють дві загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів, дитячий садок, професійно-технічне училище, дитячо-юнацька спортивна школа, школа мистецтв, районний будинок культури, дві бібліотеки.
В Ульяновці функціонує центральна районна лікарня, шість аптек, стаціонарне відділення для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян.
Ульяновка – це зелене, гарне місто. Його окрасою є парк, який закладений на початку 70-х років минулого століття, належить до природно-заповідного фонду України.
В Ульяновці збереглася ґуральня ХІХ століття, яка віднесена до пам’яток архітектури місцевого значення в Кіровоградській області. Біля першої райцентрівської школи споруджено погруддя партизанки Валентини Шевченко, яку разом з іншими підпільниками стратили фашистські прислужники за кілька годин до звільнення Ульяновки від німецьких окупантів. У центрі міста височить обеліск слави, споруджений в пам’ять воїнів-земляків, що загинули під час Великої Вітчизняної війни та пам’ятний знак воїнам-інтернаціоналістам всіх поколінь.
В місті функціонує промислове підприємство - ТОВ “Поліграфсервіс”.
В районі все більших темпів набирає розвиток підсобних промислів. Станом на 1.01.2013 року функціонує 79 малих підприємства, 9 великих сільськогосподарських підприємств а також 142 фермерських господарств.
На території району збереглося кілька пам’яток архітектури місцевого значення в Кіровоградській області. До них належить церква 1989 року в с. Кам’яний Брід, Святодухівська церква 1804 року у с. Кам'яна Криниця, водяний млин кінця ХІХ у с. .Луполове, церква ХІХ століття с. Данилова Балка.
В районі значиться 22 курганних групи – пам’ятки археології: на території с. Великі Трояни – 3 групи, с. Лозувате – 12, с. .Луполове – 3, с. Сабатинівка – 3, с. Кошаро-Олександрівка – 1 група.