Євроінтеграція України на сучасному етапі

2008 рік

З відродженням Української держави почався новий період в історії українського народу, адже здобувши незалежність, Україна отримала можливість безпосереднього спілкування з іншими державами, стала суб’єктом міжнародного життя, включилася в глобальні процеси. Інтеграція до європейських структур стала стратегічною метою України, адже є найкращим способом реалізації національних інтересів побудови економічно розвинутої демократичної держави, зміцнення її позиції у світі.

Детальніше познайомимося зі здобутками та труднощами співпраці України з європейськими структурами. Найбільш плідним слід визнати співробітництво України та “Організації з безпеки і співробітництва в Європі” (ОБСЄ). Шлях до інших європейських структур проліг через входження України до Ради Європи (РЄ). Плідно складається співпраця між Комітетом Ради Європи з питань місцевих і регіональних справ і українськими органами місцевого самоврядування.

Стрижнем європейської інтеграції України є відносини з Європейським Союзом (ЄС), яка на даний час є найвпливовішою і найавторитетнішою організацією на континенті. Підструктурами ЄС є Комісія, Європарламент і Суд ЄС. Інтеграція в рамках ЄС вважається для країн претендентів визнанням їх успіхів у справі ринкових перетворень і демократичних відносин.

ЄС вважає, зауважила Надія Василівна, що передумовою закріплення України в економічному просторі Європи є успішне завершення внутрішніх реформ, що тривають нині в державі. Це дозволить Україні повністю скористатися усіма вигодами розширення ЄС, визначеними у Повідомленні Європейської Комісії щодо Європейської політики сусідства (ЄПС). Євросоюз також підтримує зусилля України, спрямовані на її вступ до Світової організації торгівлі (СОТ) у найстисліші та комерційно вірогідні строки.

Світова організація торгівлі (СОТ) — це міжнародна економічна організація, членами якої вже нині є 148 країн, частка яких в обсягах світової торгівлі становить близько 95%. Після приєднання низки країн, які нині є кандидатами на вступ, СОТ здійснюватиме майже весь світовий торговельний оборот товарів та послуг.

За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка нині далеко виходить за межі власне торговельних операцій. Вона є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало практично обов'язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Процес вступу України до СОТ розпочато ще у 1993 р. Нині він фактично вступив у свою завершальну фазу і, як будь-який складний економічний процес, має свої плюси і мінуси. Від дня подання заявки на вступ минуло вже десять років, лише нещодавно інтеграція до цієї економічної структури стала реальністю для зовнішньоекономічної політики України. Нині підписано вже 35 із 46 двосторонніх протоколів, ведуться активні подальшу переговори.

З огляду на це, вступ до СОТ становить низку невирішених проблем, які досі гальмують розвиток економіки країни: необхідність ефективної реструктуризації промисловості і сільського господарства, підвищення стандартів виробництва та управління, налагодження нових ефективних механізмів захисту інтересів вітчизняного виробника. А це процес довгостроковий.

Вступ України до СОТ означатиме подальшу лібералізацію зовнішньої торгівлі, що матиме як позитивні, так і можливі негативні наслідки для економіки України. Набуття Україною членства в СОТ сприятиме зростанню реального національного валового внутрішнього продукту, збільшенню експорту української продукції, що буде пов'язано насамперед із зменшенням втрат від антидемпінгових розслідувань та послабленням тарифних бар'єрів для експорту вітчизняної продукції на зовнішні ринки, збільшенню надходжень іноземної валюти та передбачає стабільніший курс гривні до світових валют.

Отже, нині можна припустити, що за умови прийняття виважених рішень та скорочення податкових пільг, факторів, що загрожуватимуть збереженню бюджетної збалансованості не виявлено, а навпаки, вступ України до СОТ позитивно вплине на Державний бюджет, економіку України в цілому та окремі її галузі. Основні наслідки вступу України до СОТ:

  1. Інтеграція до міжнародної ринкової економіки, створення правових засад для стабільного і передбачуваного ведення бізнесу та міжнародної торгівлі.
  2. Прогнозується збільшення надходжень прямих іноземних інвестицій уже упродовж першого-другого років після вступу до СОТ в 1,5–2 рази з наступним їх збереженням в обсягах більших, ніж до набуття членства у СОТ.
  3. Українські виробники отримають спрощення умов доступу до ринків 148 країн-членів Світової організації торгівлі. Можна очікувати збільшення експорту продукції в обсязі 1 млрд дол. США, а при сприятливих умовах до 1,5 млрд дол. США.
  4. Промислові підприємства зможуть застосувати при вирішенні торговельних спорів механізм їх урегулювання, передбачений нор-мами СОТ, що дасть можливість суттєво по-силити їх позиції в антидемпінгових та спеці-альних розслідуваннях, а також запобігти зас-тосуванню проти себе інших обмежувальних та дискримінаційних заходів.
  5. Пожвавлення торговельно-економічних зв'язків не тільки з країнами Західної та Центральної Європи, а й з країнами Східної Європи та Балтії, більшість з яких 1 травня 2004 року набули повноправного членства в ЄС, має запобігти витісненню з ринку ЄС української продукції аналогічною продукцією країн Центральної та Східної Європи.
  6. Збільшаться надходження до Державного бюджету завдяки скасуванню пільг, кількісному збільшенню бази для справляння митних платежів, зростанню обсягів виробництва та активізації торговельного обороту (загальний позитивний вплив на доходи бюджету може сягнути 3–4 млрд грн).
  7. Ширший вибір товарів і послуг. Завдяки збільшенню потоків іноземних товарів, послуг та інвестицій на український ринок, виробник матиме доступ до дешевших комплектувальних, устаткування і сировини, а споживач — ширший вибір товарів, послуг і цін. Це створює умови для підвищення якості та конкурентноздатності вітчизняної продукції.

Отже, вступ до СОТ потрібний, щоб мати можливість користуватися перевагами багатосторонньої торговельної системи. Лише ставши членом СОТ, Україна зможе презентувати себе на світовій арені як надійний торговий партнер і привабливий об'єкт для інвестицій та відстоювати власні інтереси. Але треба чітко усвідомлювати, що СОТ — лише інструмент, результати застосування якого залежатимуть від багатьох факторів, зокрема від проведення ефективного технологічного переозброєння та вдосконалення процесів управління підприємствами самими національними компаніями незалежно від термінів та умов вступу України до СОТ.

Гальмування процесу вступу України до організації неминуче призведе до торговельно-економічної ізоляції нашої держави.

Що стосується Євроатлантичної інтеграції, виступаюча повідомила, що План дій з підготовки до членства (ПДЧ) - програма НАТО, передбачає надання порад, допомоги і практичної підтримки залежно від індивідуальних потреб країн, що прагнуть вступити до Альянсу.

Але необхідно підкреслити, що приєднання до Плану дій щодо членства і його виконання зовсім не означає і не гарантує вступу до НАТО, а лише робить країну більш готовою до постановки питання щодо можливого майбутнього членства. Тобто, заявка на приєднання до ПДЧ і заявка на вступ до НАТО не є одним і тим самим. Так, ще з 1999 року Албанія і Македонія, а з 2002 року і Хорватія є учасниками ПДЧ, але всі ці три країни досі не є і членами НАТО і не обов’язково ними стануть.

Питання вступу чи невступу до НАТО вирішується урядом України самостійно, вже тільки після виконання Плану дій щодо членства. При чому таке рішення, згідно вимог НАТО, обов’язково має враховувати думку громадськості.

На практиці План дій щодо членства охоплює політичні та економічні питання, оборонні та військові питання, питання ефективності витрачання бюджетних ресурсів, питання безпеки інформації та особового складу, а також правові питання. Конкретно в разі приєднання до ПДЧ у відносинах між нашою державою і НАТО були б здійснені наступні кроки:

Україна мала б представити державам-членам Альянсу звіт про те, наскільки політика держави відповідає принципам демократії і особистої свободи (включаючи верховенство права, захист прав людини включно з правами національних меншин, демократичний громадянський контроль над власними збройними силами, врегулювання міжнародних суперечок мирними засобами та відмова від застосування сили у будь-якому вигляді, несумісному з цілями Організації Об’єднаних Націй (ООН)), а також економічної свободи, соціальної справедливості та екологічної відповідальності;

Альянс надавав би Україні максимальне сприяння для розвитку потенціалу її збройних сил, включаючи підвищення оперативної сумісності з збройними силами інших держав-членів НАТО (конкретно це означає перехід на кращі зразки правил управління військами та організації зв’язку між підрозділами) шляхом інтенсивних консультацій, допомоги в проведенні військового планування, тренінгів та спільних навчань;

Українські фахівці вивчали би (шляхом проведення навчання, стажувань та консультацій) досвід держав-членів НАТО у формуванні та ефективному використанні своїх оборонних бюджетів;

Українські фахівці пройшли би навчання з питань захисту інформації та безпеки особового складу;

Україна і НАТО здійснювали б обмін інформацією щодо положень у сферах безпеки та оборони, які містяться у внутрішньому законодавстві та міжнародних договорах країн – членів НАТО і України.

З огляду на вище викладене, очевидно, що рішення про приєднання України до Плану дій щодо членства у НАТО надасть нашій державі значних практичних вигод у вигляді більш відповідальних, прозорих та ефективних дій уряду – і не тільки у сферах безпеки та оборони, але і у внутрішній, зовнішній, економічній та правовій політиці.